Приветствую Вас Гость!
Пятница, 29.03.2024, 04:28
Главная | Регистрация | Вход | RSS

Меню сайта

Категории раздела

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Поиск

Каталог статей

Главная » Статьи » Статьи участниц клуба

Кризи суспільних систем і психічне здоров’я особистості (А.В.Гусєва, Л.Г.Комашко) - частина 1

  Проблема психічного здоров'я людини одна з головних проблем сучасної дійсності. Тривалий характер негативних соціальних процесів, соціально-економічні, політичні, культурологічні перебудови в суспільних системах викликають протидію  природної суті  людини, відображуючись у дестабілізації психічного стану особистості. Розпад звичних соціальних зв'язків, безліч внутрішньоособистісних, міжособових, міжгрупових конфліктів призводять до невротизації особистості і вимагають особливої уваги фахівців.

     Сучасна соціально-економічна ситуація розвитку світової спільноти багато в чому вступає у протиріччя зі звичними способами мислення, відчуття, поведінки і діяльності людини. Вона, по суті, позбавляє людину можливості використовувати свій досвід і досвід поколінь у побудові стратегій подолання виникаючих труднощів і викликає зростання психологічної травматизації.

     У сучасній науковій літературі, присвяченій дослідженню впливу кризисних станів в суспільних системах на психіку індивіда, політичні,   ідеологічні, економічні, національні (расові, етнічні) кризи відносять до криз у великих групах і наділяють їх функціями, що дестабілізують психіку[6].

     Стрес соціальних змін,  в якому можна виділити соціально-психологічну і економічну складові, продукує зменшення чисельності населення у результаті зниження середнього віку життя, зниження народжуваності; зростання загальної і нервово-психічної захворюваності; зміна її структури у бік збільшення захворювань з важкою течією та завершенням, перш за все — психосоматичних захворювань; зростання інфекційної захворюваності; зростання професійної захворюваності і індустріального травматизму із-за зниження уваги до охорони праці і техніки безпеки унаслідок необхідності зменшення виробничих витрат і згоди людей працювати в шкідливих і небезпечних умовах; зростання всіх видів соціальних девіацій: злочинності, алкоголізації, наркотизму, проституції, самогубств — і захворюваності та смертності пов'язаних з цими причинами; економічна (матеріальна) депривація великих груп населення, що приводить до зубожіння, пов'язаного з браком коштів на повноцінне харчування, одяг, ліки, засоби особистої гігієни, оплату житла; нездатність інститутів контролю нейтралізувати негативний вплив соціальних змін на суспільне здоров'я в своїх сферах діяльності (економіка, право, промисловість і ін.) [5].

     Важкий перехідний стан різних суспільних систем, що характеризується загостренням міжособових, міжгрупових відносин, приводить  людину до ситуації емоційного і розумового стресу. Передбачається, що такого роду кризи створюють потенційну або реальну загрозу задоволенню фундаментальних потреб і ставлять перед людиною проблему, від якої вона не може відмахнутися і яку не може вирішити в короткий час і звичним способом. Кризи соціального середовища, будучи зовнішніми по відношенню до людини, у міру свого розвитку і посилення впливу продукують розвиток внутрішніх особистісних криз.

      Необхідність перегляду своїх уявлень про світ і про себе за короткий проміжок часу створює стресову ситуацію, вплив якої поширюється: на особистість (виникнення тривоги, агресії; депресивні стани, апатія; відчуття провини, самоти, сорому, розгубленості; підвищена дратівливість, постійна напруга, низька самооцінка та ін.); на поведінку в цілому (високий відсоток травматизму, розвиток залежної поведінки самих різних видів - наркоманії, алкоголізм, азартні гравці та ін., емоційні зриви, порушення харчової поведінки, порушення сну, порушення мови, імпульсивна поведінка, раптові напади тремору всього тіла та ін.); на здоров'ї  (розвиток цілого ряду психосоматичних захворювань, які залежно від вигляду і важкості кризисного стану, можуть носити лавиноподібний характер розвитку: бронхіальна астма, ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, гіпертонія, цукровий діабет і т.і.; постійні болі в спині і грудях невиясненої етіології, непритомність і запаморочення, хронічне безсоння, головні болі мігренозного характеру, та ін.[4,6].

     Наукою доведено, що вплив психогеній на психіку людини носить системний, багаторівневий характер. Так, тривалі тривожні, депресивні, дратівливі стани особистості  викликають зміни в її поведінці і діяльності, дестабілізують роботу людського організму, викликаючи тим самим порушення загальної картини психічного здоров'я.

     Якщо психічне здоров'я розглядати як стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися із звичайними життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати (визначення ВОЗ), тоді психічне нездоров'я – це результат відсутності всього вище перерахованого [4].

     Більшість вітчизняних дослідників вважають, що критичні життєві події можуть викликати не лише психологічні проблеми і труднощі, але і потенціювати розвиток клінічно оформлених психічних розладів (Ю. В. Попов, 1992; Т. Б. Дмітрієва, Б. С. Положий, 1994; В. А. Абрамов, 1995; Ц. П. Короленко, 1995 та ін.). В кінці століття були проведені дослідження в 15 економічно найбільш розвинених країнах світу, які переконливо показали катастрофічне зростання соціально детермінованих психічних і поведінкових розладів (Петраков Б. Д., 1995). Ю.Мель, стверджує, що  40% неврозів в східних землях Німеччини, тобто на території колишньої ГДР, доводиться на очевидні  наслідки соціального перелому, що стався після розпаду СРСР[3].

     Про обумовленість психічного здоров'я - нездоров'я впливом чинників зовнішнього середовища говорили представники біхевіорального, гуманістичного, екзистенціального напрямів в психології. Так, наприклад, якщо представники психоаналітичного підходу (З.Фрейд, К.Юнг),  передбачали, що кожна людина виступає носієм того або іншого «патоса», потенційної хвороби,  переходу якого в «нозос» — актуальну хворобу— перешкоджає збалансований режим функціонування механізмів психологічного захисту і компенсації в індивідуальній психодинаміці (окрім психоаналізу дану точку зору підтримували і гуманітарно-феноменологічні напрями в психіатрії), то завдяки психології навчання Скиннера з'явилося інше, в порівнянні з психоаналітичним, розуміння психічних розладів: відхилення поведінки не є наслідком дефекту в самій особистості, вони — результат прямої дії несприятливих умов довкілля, регулюючих поведінку (Ullmann & Krasner, 1969). Для біхевіорізма характерне зведення особистості до її соціального функціонування і до визначення норми або здоров'я через поняття рівноваги з середовищем, з використанням таких критеріїв, як адаптація, стабільність, успішність, продуктивність, конформність (Б.Скиннер) [4,6].

     Психіатр Томас Сас (Szasz, 1960)  також головною умовою, відповідальну за психічне здоров'я особистості, вважає сім'ю і суспільство в цілому: центральний дефект не в особистості, а в соціальних групах або в суспільстві. Думка, що соціальні умови є не лише причинами індивідуальних розладів, але самі є дійсним розладом, висловлювалася представниками родинної терапії (ср. Hoffmann, 1982) і прибічниками інших міжособистісних моделей (Sullivan, 1953; Kiesler 1982). Порушення полягає в соціальній системі, в інтеракції, комунікації і стосунках членів системи суспільства між собою. Відхилення в окремих осіб — лише слідство або вираження цього соціального, не індивідуального «базисного порушення»[5].

     Події середовища - це істотна зміна в обставинах розвитку, що сталася не по волі людини. І, не дивлячись на те, що оцінка цих подій, відношення до них і, як наслідок, поведінка в них визначається самою людиною виходячи з системи його особових особливостей, існує безліч доказів того, що всі люди без виключення «відгукуються» на виклик кризисної ситуації.     З точки зору гуманістичної психології А. Маслоу це, так би мовити, наслідок неможливості задоволення основних людських потреб в кризисній ситуації соціального середовища: фізіологічних; потреб в безпеці і захисту; у приналежності і любові; у самоповазі; у самореалізації і самоактуалізації. Коли умови життєдіяльності несприятливі, навколишня дійсність носить загрозливий характер, відсутня стабільність, організованість, закон і порядок, фруструються всі здібності людини, у тому числі і до задоволення потреб.

     Дані ідеї були розвинені рухом Людського Потенціалу (Есаленський інститут, США) в концепції «позитивного психічного здоров'я», в якій робився акцент на специфічно людському способі існування. У центр цього підходу був поставлений аналіз здорового функціонування як позитивного процесу, що має самостійну цінність і змістовно описується через поняття самореалізації, самоактуалізації (К. Гольдштейн, А. Маслоу, Ш. Бюллер), повноцінного людського функціонування (К. Роджерс), автентичності (Дж. Бюдженталь), прагнення до сенсу (В. Франкл) та ін. [4,5]

     Стрімкі політичні, соціально-економічні і культуральні зміни завжди супроводжуються погіршенням психологічного стану населення. Дія соціальних змін на здоров'я будь-якого суспільства універсально шкідлива. Дані соціологічних опитів свідчать про наростання у такі періоди тривожності,  песимістичних установок, "екзистенціального вакууму", відчуття соціальної незатребуваності і втраті перспективи у переважної більшості респондентів (В.І.Полтавець, М.К.Белінська, 1994; Б.С.Положий, 1995; Є.І.Головаха,1997) [5].

     Психічна дезадаптація в ситуації кризи суспільних систем обумовлена переживанням кризи ідентичності. Етнічні, культурологічні, соціальні, ідеологічні і політичні чинники взаємодіють так, що не лише вимагають змін в соціальному мисленні людини, але і передбачають загострення проблем самоідентифікації, особистісній категоризації образу Я [3]. Порушується сприйняття особистістю себе, свого образу, втрачається відчуття себе як особистості.

      Сучасна криза ідентичності виявляє себе в різних формах: депресії і апатії, безглуздій жорстокості, різних формах  залежності і безпорадності, прагнення втекти від реального світу, проявах надлишкової владності, різних формах містицизму, нігілізму і нарцисизму, в алкоголізмі, вживанні наркотиків, сексуальних збоченнях. Ця тенденція веде до негативної автономії, дезинтеграціі і відсутності життєвих планів, тобто до втрати ідентичності. Б.С. Положий відзначає, що вона виявляється у кожної окремої людини по-різному і виділяє чотири варіанти кризи ідентичності: апатичний, диссоціальний або агресивно-деструктивний, негативістичний або пасивно-агресивний  і магічний варіант [6].

     

Категория: Статьи участниц клуба | Добавил: admin (09.07.2010)
Просмотров: 1968 | Рейтинг: 2.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]