Не дивлячись на те,  що існує світова тенденція до впровадження жінок практично в усі сфери людської діяльності, таке явище як "жінка-керівник" фактично залишається для нас як і раніше незвично новим.

Віковий досвід керівництва домашніми справами укріпив розуміння "жінки-керівника" тільки на рівні сімейної економіки. Сфера активності жінок історично і по їх природі була вельми обмежена. Проте досвід XX століття це спростовує. Дослідження свідчать, що участь жінок в управлінні - стабілізуючий чинник. У північних країнах закріплена 30-40 % квота для жінок в органах влади. У зв'язку з позитивним впливом цього чинника на економіку, Комісія ООН з положення жінок рекомендувала країнам до 2000 року збільшити кількість жінок на керівних посадах до 50 %. У Норвегії, наприклад, виборчий закон свідчить, що представники однієї статі  не можуть займати більше 60 % місць в парламенті.[4]

Після отримання незалежності в 1991 році Україна  вступила в новий період. Багато людей втратили роботу в результаті приватизації. Жінки виявилися першими в черзі безробітних. За даними Держкомстату України частка зайнятих жінок в загальній чисельності зайнятих була значно нижче, ніж чоловіків. Частково це пояснюється меншою тривалістю трудового активного періоду у жінок, чим у чоловіків (55 і 60 років відповідно).  [2]

Гендерним аспектам в управлінні займалися такі вітчизняні вчені як: Власенко Н.С., Виноградова Л.Д., Калачова І.В.   Хохлова Т.П, а також американські : М. Хенінг, А. Жарден, Роузнер Дж. [1]

При розгляді гендерних аспектів в управлінській практиці виділяють особливості різних підходів до керівництва колективом і особою, особливості між особових відносин з урахуванням чоловічої і жіночої психіки. Результати порівняння ділових і психологічних якостей жінки і чоловіки, отримані різними дослідниками, показали, що існують певні відмінності в чоловічому і жіночому менеджменті. Разом з цим, в серйозних наукових експериментах не знайшли підтвердження деякі думки про відмінності в розумових можливостях і здібностях до навчання у представників жінок та чоловіків. [3] Разом з цим, проявляютьсь деякі відмінності в керівнитстві між  чоловіками та жінками, а саме різняться:

1. Мотиви трудової діяльності: Жінки сприймають кар'єру як особисте зростання, як самореалізацію. Чоловіки ж розуміють під кар'єрою престижні і перспективні посади.

2. Стиль керівництва: Чоловіки частіше використовують командно-адміністративний стиль управління, Жінкам-керівникам характерна більша  демократичність.

3. Увага до сфери міжособистісних відносин: В управлінні персоналом жінка - керівник більше уваги приділяє відносинам між членами колективу, її більше хвилює сфера міжособистісних відносин, чим керівника - чоловіка.

4. Емоційність на роботі: Жінка емоційніша і ця межа особливо характеризує жіночий стиль управління. У різних ситуаціях реакція жінки - керівника відрізняється від реакції чоловіка: емоційно вона яскравіша і багатша [3].

На ряду з цим існують багато стереотипів про жінку – керівника , на приклад, що жінка легким порухом руки може занапастити будь-яку справу, бо занадто залежна від своїх емоцій, інтуїції, переживань та настроїв.  А отже, їм нічого не варто перетворити бізнес на базар, а політичну дискусію на істерику, та інше.

Нами було проведене опитування, ціллю якого було: дізнатися чи піддаються впливу стереотипів студенти управлінці. Ми опитали 59 студентів, з яких 30 - жінок і 29 - чоловіків, з факультету управління бізнесом і менеджмент готельного та туристичного бізнесу.

Опітування було проведенно за  допомогою розробленої нами анкети. Яка складалася з 4 питань.

Перше питання, направлене на з’ясування конкретних особистісних якостей які вітаються у керівнику. З цього питання ми виявили, що більшість респондентів вітають у курівнику: комунікативні здібності  – 28 % (14), інтелект – 26%, упевненість у собі – 22% та ін.

У другому питанні,  направлене на те, щоб  з’ясувати конкретні особистісні якості якими повинна володіти жінка-керівник. З цього питання ми виявили що жінка керівник повинна володіти такими якостями, як: привабливість  – 26%, харизматичність – 26%, пунктуальністю – 22% чоловік. 

У взаємо зв’язку першого та другого питання ми побачили, що студенти управлінці для однієї і тієї ж посади керівника у чоловіку вітають комунікативні здібності, інтелект та упевненість у собі, а у жінці – керівнику вітають привабливість, харизму та пунктуальність. Тобто для чоловіка керівника і жінки керівника на їх погляд повинні бути різні особистісні  якості. Це також може бути пов’язане з стереотипним мисленням, наприклад: у жінці вони вітають пунктуальність тому що існує стереотип що жінка завжди запізнюється.

У третьому питанні, з якого ми і з’ясували чи є у студентів стереотипи пов’язані з жінкою-керівником.  З результатів ми побачили що дійсно у студентів управлінців є певні стереотипи. Більшість респондентів 59,3%  вважають, що краще на керівну посаду брати чоловіків, 38%  вважають що жінку, і лише 1,7% вказав, що для нього не важлива стать керівника, а важливі лише професійні навички.

      У четвертому питанні ми запропонували обгранкувати свою відповідь. Більшість респондентів які не взяли б на посаду керівника жінку обгранкували свою відповідь тим, що жінка дуже емоційна і це може заважати діловим стосункам, жінка – це мати , яка вийде у декретну відпустку, а потім і догляд за хворою дитиною, і тому вона не зможе продуктивно керувати компанією, та інше. Ті  хто не взяв би чоловіка обгранкували це тим, що жіноча інтуїція краща в світі і вона може допомогти у ділових стосунках. Жінку обрали тому, що вона менш схильна до сексуальних контактів на роботі, і на партнерів по бізнесу вона дивиться не як на чоловіка, а як на партнера по бізнесу. Чоловіка б вибрали тому, що в них розвинуте логічне мислення і він добре обміркує ситуацію перш ніж прийняти рішення, його серйозніше сприймають у діловому світі та він серйозніше ставиться до своєї  організації та інше.

У ході дослідження ми отримали такі результати:

Таким чином ми можемо зробити висновок що більшість студентів піддаються впливу стереотипів. Але це тенденція спостерігається на даній вибірці і ми не можемо сказати,  що це доведений феномен. Дана  робота представляє інтерес не тільки для викладачів навчальних закладів але і для управлінців, кадровиків, та менеджерів з персоналу і тих чия робота пов’язана з діловим світом.

Література:

1. Комаров Е.И.: «Женщина-руководитель», М., 1989р.

2. Самыгин С.И., Столяренко Л.Д.: «Психология управления», учебное
пособие, Р/н/Д, 1997р.

3. Кричевский Р.Л.: «Если Вы — руководитель...», М., 1993р.

4. Андреева Г.М.: «Социальная психология», М., 2001 р