ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЯК ФАКТОР РЕГУЛЯЦІЇ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОСОБИСТОСТІ У КРИЗОВИХ УМОВАХ ЖИТТЯ
Тематика: ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Стаття присвячена аналізу впливу фінансовоекономічноі кризи на самопочуття особистості.У ній розглядаються різні психологічні підходи до визначення сфер даного впливу і позначаються наслідки, що продукуються ними. Розкривається поняття життєстійкості — одного із ключових параметрів індивідуальної здатності до зрілих і складних форм саморегуляції; досліджується вплив життєстійкості на здатність особистості протистояти кризовим умовам життя.
Людмила Комашко, Анжела Гусєва кандидат психологічних наук.

УДК 159.913

Стаття присвячена аналізу впливу фінансовоекономічноі кризи на самопочуття особистості.У ній розглядаються різні психологічні підходи до визначення сфер даного впливу і позначаються наслідки, що продукуються ними. Розкривається поняття життєстійкості - одного із ключових параметрів індивідуальної здатності до зрілих і

складних форм саморегуляції; досліджується вплив життєстійкості на здатність особистості протистояти кризовим умовам життя.

Ключові слова: психічне здоров'я, психічне самопочуття, особистість, криза, стрес, стрес соціальних змін, психічна дезадаптація, ідентичність, криза ідентичності, фінансово - економічна криза, життєстійкість.

Статья посвящена анализу влияния финансово - экономического кризиса на самочувствие личности. В ней рассматриваются различные психологические подходы к определению сфер данного влияния и анализируются последствия, продуцируемые ими. Раскрывается понятие жизнестойкости - одного из ключевых параметров индивидуальной способности к зрелым и сложным формам саморегуляции; исследуется влияние жизнестойкости на способность личности противостоять кризисным условиям жизни.

Ключевые слова: психическое здоровье, психическое самочувствие, личность, кризис, стресс, стресс социальных изменений, психическая дезадаптация, идентичность, кризис идентичности, финансово - экономический кризис, жизнестойкость.

The article is devoted to analysis of how financial crisis influences personal self - awareness. It deals with psychological approaches of establishing spheres of this influence and its consequences. The author reveals the conception of vitality, one of the key parameters of individual ability to complex self - regulation, discusses how vitality influences personal ability to resist crisis conditions.

Key words: mental health, self - awareness, personality, crisis, psychological maladjustment, identity, social change stress, financial crisis, vitality

Світова економічна криза - серйозне випробування на міцність кожного жителя планети. Крім економічних наслідків, які виражаються в зниженні рівня виробництва, падіння рівня життя, зростання безробіття, фінансова криза має також і психологічні: через невизначеність перед своїм майбутнім люди починають відчувати занепокоєння, тривогу,страх - негативні емоції, які створюють напруженість у всій системі організму і безпосереднім чином впливають на стан нашої психіки.

Тривалий характер негативних соціальних процесів і наростаючі явища економічної кризи призводять до розпаду звичних соціальних зв'язків, безлічі дрібних конфліктівусередині людини і при спілкуванні з іншими членами суспільства. Крах сталих ідеалів та авторитетів, переосмислення життєвих цілей спричиняє втрату звичного способу життя, відчуття власної гідності. Звідси - тривожна напруженість і розвиток «кризи ідентичності особистості» [10]. Така криза визначається ригідністю (негнучкістю) особових установок: людина не в силах змінити намічену раніше програму своїх дій, а умови життя вже інші, вони вимагають перебудови стереотипів поведінки при нових суспільних відносинах і економічній ситуації.

Проте, на наш погляд, криза лише оголила процеси, які були в суспільстві набагато раніше і які частково стали причинами виникнення самої кризи. Скажений темп життя, нескінченна гонка і конкуренція, безпрецедентне зростання багатства одних і життя за межею бідності інших - усе це руйнує психіку людини, фізіологічно його ослаблює і приводить до зривів. Із психологічної точки зору людина, що перебуває в неадекватному, пригніченому стані духу, не в змозі розсудливо мислити і тверезо оцінювати ситуацію, що склалася, і тим більше, не в змозі рухатися вперед і вибудовувати конкретні цілі.

Криза розвивається по ланцюжку: спочатку відбуваються зміни в зовнішній системі (у суспільстві), потім вони доходять до кожної окремо взятої людини і трансформуються у внутрішньоособову кризу, яка, врешті - решт, стає своєрідним викликом для всіх і для кожного.

Розв'язання кризи пов'язане, із переоцінкою цінностей, з видаленням старих, на сьогоднішній день непридатних, схем життя, з придбанням нового і більш високого рівня стабільності. При цьому, нова стабільність починатиметься і підтримуватиметься не зовнішньою системою, а виростатиме із глибинних пластів душі, стаючи для людини стрижнем, який не можна відібрати. Духовні цінності - нескінченні, матеріальні ж - кінцеві [5]. Це і є розв'язання особової кризи - відповідь на головні життєво важливі питання: «Хто я в цьому житті, і яке моє дійсне «Я». Дуже важливу думку в цьому напрямі висловив В. Франкл у своїй книзі «Людина у пошуку смислу». Він вважає, що людина може свою поразку, неуспіх обернути в їх протилежність, а для цього потрібна допомога із виходу із важкої ситуації [8]. Більш того, багато дослідників (А. Маслоу, В. Франкл та ін.) вважають, що саме внутрішня напруга є основою процесів творчості, розвитку, внутрішнього зростання у процесі подолання кризового стану [7]. А ось як прийняти цей виклик і як розпорядитися новими, прихованими, на перший погляд, можливостями - це і є головна та конструктивна особливість сьогодення.

Звичайно, коли все навколо рушиться і ламається, знайти у собі сили дуже нелегко, але усередині кожної людини є необмежені ресурси, які починають виявлятися і активізуватися саме в критичних, деструктивних ситуаціях. У психології готовність людини до подолання труднощів, викликаних зовнішньою ситуацією, пов'язують із поняттям життєстійкості.

У сучасній вітчизняній психології робляться спроби цілісного осмислення особистісних характеристик, відповідальних за успішну адаптацію і здатність упоратись із життєвими труднощами. Це і психологічне наповнення введеного Л. М. Гумільовим поняття «пасіонарність», і поняття «особистісний адаптаційний потенціал», що визначає стійкість людини до екстремальних чинників, запропоноване А. Г. Маклаковим, і поняття «особистісний потенціал», що розробляється Д. О. Леонтьєвим на основі синтезу філософських ідей М. К. Мамардашвілі, П. Тілліха, Е. Фромма та В. Франкла.

Поняття «особистісний адаптаційний потенціал» йде від концепції адаптації та оперує традиційними для цієї наукової парадигми термінами. А. Г. Маклаков вважає здатність до адаптації не тільки індивідуальною, а й особистісноювластивістю людини [4]. Адаптація розглядається не лише як процес, але і як властивість живої саморегульованої системи, що складається із здатності пристосовуватися до мінливих зовнішніх умов. Адаптаційні здібностілюдини залежать від психологічних особливостей особистості. Саме ці особливості визначають можливості адекватного регулювання фізіологічних станів. Чим сильніше адаптаційні здібності, тим вище ймовірність того, що організм людини збереже нормальну працездатність і високу ефективність діяльності при дії психогенних факторів зовнішнього середовища.

Адаптаційні здібності людини піддаються оцінці через оцінку рівня розвитку психологічних характеристик, найбільш значущих для регуляції психічної діяльності і самого процесу адаптації. Чим вище рівень розвитку цих характеристик, тим вище ймовірність успішної адаптації людини і тим значніше діапазон факторів зовнішнього середовища, до яких вона може пристосуватися [4]. Дані психологічні особливості людини становлять її особистісний адаптаційний потенціал, який, за А. Г. Маклаковим, включає такі характеристики: нервово - психічну стійкість, рівень розвитку якої забезпечує толерантність до стресу; самооцінку особистості, яка є ядром саморегуляції, і визначальну ступінь адекватності сприйняття умов діяльності та своїх можливостей; відчуття соціальної підтримки, яка обумовлює почуття власної значущості для оточення; рівень конфліктності особистості; досвід соціального спілкування. Всі перелічені характеристики він вважає значущими при оцінці і прогнозі успішності адаптації до важких і екстремальних ситуацій, а також при оцінці швидкості відновлення психічної рівноваги.

Д. О. Леонтьєв уводить поняття особистісного потенціалу як базової індивідуальної характеристики, стрижня особистості. Особистісний потенціал, за Д. Леонтьєвим, є інтегральною характеристикою рівня особистісної зрілості, а головним феноменом особистісної зрілості, формою прояву особистісного потенціалу є феномен самодетермінації особистості. Особистісний потенціал відображає міру подолання особистістю заданихобставин, самої себе.

Феноменологію, яка відображатиме різні аспекти особистісного потенціалу, в різних підходах у зарубіжній і вітчизняній психології позначали такими поняттями, як воля, сила «Его», внутрішня опора, локус контролю, орієнтація на дію й ін. Найбільш повно, з точки зору Д. А. Леонтьєва, цьому поняттю в зарубіжній психології відповідає поняття «hardiness» - «життєстійкість», введене С. Мадді [2].

Теорія Мадді про особливу особистісну якість «hardiness» виникла у зв'язку із розробкою ним проблем творчого потенціалу особистості та регулювання стресу. З його точки зору, ці проблеми найбільш логічно пов'язуються, аналізуються й інтегруються в рамках розробленої ним концепції «hardiness». Через поглиблення атит'юдів контролю і виклику (прийняття виклику життя), позначених як «hardiness», людина може одночасно розвиватися, збагачувати свій потенціал і боротися зі стресами, що зустрічаються на ії життєвому шляху.

У вітчизняній літературі прийнято перекладати «hardiness» як «стійкість» або «життєстійкість» [2, 3]. Згідно із Великим англо - російським словником, «hardiness» - витривалість, фортеця, здоров'я, стійкість, сміливість, відвага, безстрашність, нахабство. Відповідно «hardy» - витривалий, стійкий, загартований, сміливий, відважний, зухвалий, безрозсудний.

Поняття життєстійкості, введене Сьюзен Кобейса і Сальваторе Мадді, на перетині теоретичних поглядів екзистенційної психології та прикладної галузі психології стресу і опанування ним [3].

Прикладний аспект життєстійкості обумовлений тією роллю, яку ця особистісна перемінна відіграє в успішному протистоянні особистості стресовим ситуаціям, перш за все, у професійній діяльності. За даними досліджень, життєстійкість виявляється ключовою особистісною перемінною, яка опосередковує вплив стресогенних факторів (у тому числі хронічних) на соматичне і душевне здоров'я, а також на успішність діяльності.

У теоретичному відношенні поняття життєстійкості вписується в систему понять екзистенціальної теорії особистості, виступаючи операціоналізацією введеного екзистенціальним філософом П. Тілліхом поняття «відвага бути» [3].

Ця екзистенційна відвага передбачає готовність «діяти всупереч» - усупереч онтологічній тривозі, тривозі втрати сенсу, всупереч відчуттю «занедбаності». Саме життєстійкість дозволяє людині виносити тривогу, яка супроводжує вибір майбутнього (невідомості), а не минулого (незмінності) у ситуації екзистенційної дилеми [3]. Концепція життєстійкості, таким чином, дозволяє співвіднести дослідження у психології стресу із екзистенційними уявленнями про онтологічну тривогу і спосіб ії опанування, пропонуючи практично ефективну, засновану на екзистенціальних поглядах відповідь на одну із найбільш актуальних проблем кінця XX століття [3, 2].

Життєстійкість (hardiness) являє собою систему переконань про себе, про світ, про відносини зі світом. Це диспозиція, що включає в себе три порівняно автономні компоненти: залученість, контроль, прийняття ризику. Виразність цих компонентів у цілому перешкоджає виникненню внутрішньої напруги в стресових ситуаціях за рахунок стійкого опанування (hardy coping) стресами і сприйняття їх як менш значимих.

Залучення (commitment) визначається як «переконаність в тому, що залучення у те, що відбувається, дає максимальний шанс знайти щось достойне і цікаве для особистості» [3]. Людина із розвиненим компонентом залученості отримує задоволення від власної діяльності. На противагу цьому, відсутність подібної переконаності породжує почуття відсторонення, відчуття себе «поза» життям. «Якщо ви відчуваєте впевненість у собі і в тому, що світ великодушний, вам властива залученість» [3, c. 103].

Контроль (control) являє собою переконаність у тому, що боротьба дозволяє вплинути на результат того, що відбувається, нехай, навіть, цей вплив не абсолютний і успіх не гарантований. Протилежність цьому - відчуття власної безпорадності. Людина із сильно розвиненим компонентом контролю відчуває, що сама обирає свою діяльність, свій шлях.

Прийняття ризику (challenge) - переконаність людини в тому, що все те, що з нею трапляється, сприяє ії розвитку за рахунок знань із досвіду, неважливо, позитивного чи негативного. Людина, яка розглядає життя як спосіб набуття досвіду, готова діяти за відсутності надійних гарантій успіху, на свій страх і ризик, вважаючи що прагнення до простого комфорту і безпеки збіднює життя особистості. В основі прийняття ризику лежить ідея розвитку через активне засвоєння знань з досвіду та подальше їх використання.

Компоненти життєстійкості розвиваються в дитинстві і частково в підлітковому віці, хоча їх можна розвивати і пізніше. Їх розвиток вирішальним чином залежить від стосунків батьків із дитиною. Зокрема, для розвитку компонента участі принципово важливо прийняття та підтримка, любов і схвалення з боку батьків. Для розвитку компонента контролю важлива підтримка ініціативи дитини, її прагнення справлятися із все складнішими завданнями на межі своїх можливостей. Для розвитку прийняття ризику важливо багатство вражень, мінливість і неоднорідність середовища.

Мадді підкреслює важливість вираженості всіх трьох компонентів для збереження здоров'я й оптимального рівняпрацездатності і активності в стресогенних умовах [2, 3]. Можна говорити як про індивідуальні розходження кожного із трьох компонентів у складі життєстійкості, так і про необхідність їх узгодженості між собою і із загальною (сумарною) мірою життєстійкості.

Одним із перших і найбільш переконливих досліджень, заснованих на конструкті життєстійкості, стало лонгитюдне дослідження менеджерів великої телекомунікаційної компанії штату Іллінойс (Illinois Bell Telephone Company - IВТ). Стресогенна ситуація в компанії виникла внаслідок змін у законодавстві, що регулює телекомунікаційний бізнес у США. У результаті цих змін усім підприємствам галузі загрожували значні скорочення персоналу протягом декількох місяців, про що було заздалегідь відомо. Ця ситуація провокувала реакції дистресу, соматичні захворювання і психічні порушення у багатьох працівників, які очікували вирішення своєї долі. Дослідження, проведене Мадді, виявило чітку обернену залежність між вираженістю компонентів життєстійкості та ймовірністю серйозного захворювання протягом року після виникнення стресової ситуації у менеджерів компанії [2, 3]. При низькій вираженості всіх трьох компонентів життєстійкості ймовірність захворювання дорівнювала 92,5%, при високому рівні одного з компонентів - 71,8%, при високому рівні двох компонентів - 57,7%, а при високому рівні всіх трьох компонентів - 1,1 %. Ці цифри говорять не тільки про значущість компонентів життєстійкості в запобіганні стресогенних розладів, а й про системний, синергічний характер їх взаємодії між собою, при якому сумарний ефект перевищує суму ефектів кожного компонента окремо.

З метою вивчення впливу рівня життєстійкості на здатність особистості переживати кризові ситуації (у нашому випадку ситуацію фінансово - економічної кризи) нами було проведено дослідження серед студентів факультетів правознавства, менеджменту та психології Одеського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом у віці від 17 - ти до 22 - х років у кількості 50 осіб, з яких 16 осіб чоловічої статі і 34 жіночої.

На першому етапі дослідження нами було проведено анкетування молоді з метою виявлення впливу фінансово - економічної кризи на матеріальне становище, самопочуття, настрій, соціальну активність, міжособистісні взаємини досліджуваних. На другому етапі ми провели діагностування рівня життєстійкості студентської молоді, міру здатності витримувати стресову ситуацію, якою є фінансово - економічна криза, залишаючись при цьому внутрішньо збалансованими і успішними у діяльності. Задля цього ми використали Тест життєстійкості, який являє собою адаптацію опитальника Hardiness Survey, разробленого американським психологом Сальваторе Мадді [2].

Виходячи із результатів анкетування, виявле но, що фінансово - економічна криза негативно вплинула на матеріальне становище 34% респондентів, 28% респондентам важко відповісти на дане питання і 33 % респондентів вважають, що криза ніяк не вплинула на їхнє матеріальне становище.

Аналіз результатів опитування про вплив фінансово - економічної кризи на фізичне і психологічне самопочуття продемонстрував високу кореляцію з результатами відповідей на попереднє питання: самопочуття осіб, чиє матеріальне становище постраждало від фінансово - економічної кризи, також погіршилося: 31 % із 34% респондентів відповіли ствердно, з них 5% респондентів відповіли, що і фізичне, і психічне; 2 % - більшою мірою фізичне; 24 % - більшою мірою психологічне; 69 % з усіх респондентів відповіли, що криза не вплинула ні на фізичне, ні на психологічне самопочуття.

Відповіді на наступне питання фіксують чіткі відмінності в емоційному стані респондентів у період «до» і «під час» кризи: до кризи свій емоційний стан оцінювали позитивно 43 % респондентів, під час - 27 %, негативним до кризи емоційний стан називали 4 % респондентів, під час - 18 %. Важким завданням виявилося оцінити свій емоційний стан до кризи 8 % респондентам, під час - 18 %.

Соціальна активність за результатами проведеного опитування не змінилася у більшої кількості респондентів - 78 %, підвищилася у 12 %, знизилася - в 10%.

Змін у взаєминах з оточенням не спостерігають 73% респондентів, 5% говорять, що взаємини покращали, 10% - що погіршали і 12% респондентам важко відповісти на дане питання.

Результати дослідження рівня життєстійкості показали її високий рівень (від 90 балів і вище) у 36% респондентів і в межах норми - у 54%. Це говорить про те, що більшість респондентів готові до подолання життєвих труднощів і в ситуації підвищеного емоційного напруження схильні приймати виважені рішення продовжувати активну діяльність. Респонденти із високими показниками життєстійкості характеризуються добрим настроєм, вони бадьорі, веселі, самі вибирають, чим займатися (компонент контролю), і відчувають, що отримують важливий досвід у всьому, що з ними відбувається (компонент залучення).

Низькі показники були відмічені у 10% респондентів, що, у свою чергу говорить про їхню неготовністьактивно і гнучко діяти в ситуації стресу, долати труднощі, емоційно стабільно реагувати на стресовий вплив.

Результати дослідження показали, що на психологічне та фізичне самопочуття 78% респодентів із високим рівнем життєстійкості і 64% із показником життєстійкості в межах норми фінансова криза не вплинула. Відмітили негативний вплив кризи на психологічне та фізичне самопочуття 19% респондентів із цієї групи, а 14% вказали на негативні зміни в психологічному самопочутті.

50% респодентів із групи із низьким рівнем життєстійкості визнали, що фінансово - економічна криза вплинула на їх психологічне самопочуття.

Соціальна активність знизилася у 5% респондентів із високим рівнем життєстійкості, у 14% із нормальним рівнем і у 25% - із низьким рівнем.

На особливості взаємодії з оточенням економічна криза ніяк не вплинула на респондентів із низьким рівнем життєстійкості і негативно вплинула на 5,5% респондентів з високим рівнем життєстійкості та на 10,7% із середнім.

Таким чином, результати дослідження показали, що чим вищий у людини рівень життєстійкості, тим менше вона страждає від впливу кризи. Респонденти з високим рівнем життєстійкості відрізняються позитивним самопочуттям, емоційною стабільністю, активною соціальною позицією, в той час як піддослідні з низьким рівнем життєстійкості відмічають погане самопочуття, зниження настрою і соціальної активності.

Виходячи з отриманих даних, можемо говорити про те, що життєстійкі переконання створюють свого роду «імунітет» до тяжких переживань, життєстійкість впливає на оцінку ситуації, стимулює прийняття правильних рішень, що, в свою чергу, позначається на поведінці, на здатності долати труднощі. Іншими словами, вона являє собою один із ключових параметрів індивідуальної здатності до зрілих і складних форм саморегуляції, одну із опорних перемінних особистісного потенціалу.

сторінка у виданні: 291
автори: Людмила Комашко, Анжела Гусєва

Просмотров: 2624 | Добавил: Людмила | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

« Февраль 2012 »
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Вс
		1	2	3	4	5
6	7	8	9	10	11	12
13	14	15	16	17	18	19
20	21	22	23	24	25	26
27	28	29