Ми переживаємо небачений економічний спад. До того ж темпи падіння виробництва і, відповідно, ліквідації робочих місць украй високі. Щодня втрачають роботу тисячі людей. Крім того, перспектив поліпшення ситуації поки не видно. Навпаки, все говорить про те, що криза буде найближчими роками лише заглиблюватися. Економічна криза, яка охопила світ, - серйозний удар по психіці українців - констатують фахівці. І хоча поки пацієнтів у психіатрів і психоаналітиків не дуже збільшилося, лікарі упевнені, що криза - як бомба сповільненої дії — даси про себе знати через деякий час.

     Економіка і криза міняють психіку людини. «Економічна криза підвищує рівень соціальної напруженості і агресії», - попереджають психіатри і співробітники органів внутрішніх справ. Як показує практика, зростання безробіття на 1% викликає у свою чергу зростання злочинності на 5%. За думкою Бориса Положего, керівника відділу екологічних і соціальних проблем психічного здоров'я Центру соціальної і судової психіатрії ім. Сербського, криза примушує людей бути жорстокішими.

     Впродовж одного року побутове насильство в Україні стає причиною 100 тисяч днів госпіталізації, 30 тисяч звернень у відділення травматології і 40 тисяч викликів лікаря, а 30-40% всієї кількості дзвінків, що поступають у відділення міліції, пов'язані з домашнім насильством, включаючи фізичне насильство.

     Ці причини, а головне, тривалий характер негативних соціальних процесів і наростаючі явища економічної кризи привели до розпаду звичних соціальних зв'язків, безлічі дрібних конфліктів усередині людини і при спілкуванні з іншими членами суспільства. Переосмислення життєвих цілей і крах сталих ідеалів  та авторитетів спричинило втрату звичного способу життя, втрату багатьма людьми відчуття власної гідності. Звідси — тривожна напруженість і розвиток «кризи ідентичності особистості» [10].

     Така криза визначається ригідністю (негнучкістю) особових установок. Людина не в силах змінити намічену раніше програму своїх дій. А умови життя — вже інші, вони об'єктивно вимагають перебудови стереотипів поведінки при змінних суспільних відносинах і економічній ситуації.

     Фахівці Всесвітньої організації охорони (ВІЗ) здоров'я побоюються за психічне здоров'я населення країн, що підпадають під вплив наростаючої фінансової кризи. Експерти прогнозують почастішання випадків психічних захворювань, а також суїцидів.
   "Ми не повинні недооцінювати негативний вплив на психіку людини соціальних стресів, викликаних світовою фінансовою кризою", - заявила на зустрічі з фахівцями-психіатрами в рамках Всесвітнього дня психічного здоров'я Генеральний директор ВІЗ Маргарет Чен.
"Іпотечна криза, чревата зростанням кількості бездомних, падіння індексів світових фінансових бірж, спад виробництва, який загрожує масовим безробіттям, - все це може стати живильним середовищем для свого роду епідемії психічних захворювань і самогубств", - говорить Маргарет Чен [11].

     Незалежний моніторинг Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової  свідчить, що в суспільстві наростають негативні тенденції щодо проявів ксенофобії, релігійної, національної і расової нетерпимості. Більшість названих проблем не тільки не вирішуються, але й загострюються, зважаючи на соціально-економічні труднощі в державах з низьким рівнем життя, зростання бідності і безробіття [10].

     Проте, на наш погляд, криза лише оголила процеси, які були запущені в суспільстві набагато раніше і які, частково, стали причинами виникнення  самої кризи. Скажений темп життя, нескінченна гонка і конкуренція, безпрецедентне зростання багатства, необхідність відповідності якимсь соціальним нормам - все це руйнує психіку людини, ослабляє його фізіологічно і приводить до зривів.

      Багато людей виявляються "за бортом життя": втрачається не тільки робота, але і звичне проведення часу, стійкі зв'язки, потрібні контакти, минулі можливості, матеріальні цінності. Загалом, наступає Час великих Змін. Як наслідок зовнішніх змін, відбуваються істотні внутрішні зміни, часто, негативні: депресія, страхи, розчарування, агресія і саме руйнівне відчуття: "Я нікому не потрібний! Я зайвий на цьому світі!" Саме тому психотерапевти всіх країн настійно радять перш за все позбавитися від кризи в голові, і лише потім піднімати економіку загалом і в приватному. З психологічної точки зору людина, що перебуває в неадекватному і пригніченому стані духу, не в змозі розсудливо мислити і тверезо оцінити ситуацію, що склалася, і вже тим більше, не в змозі рухатися вперед і вибудовувати конкретні цілі.

     При несподіваному звільненні людина може позбутися не тільки місця роботи, але і покликання, заслуженої репутації і престижу. Коли людина поставлена в умови жорстокого вибору, то багато емоційних зв'язків уриваються, а для нормального функціонування необхідне позитивне емоційне підживлення. Емоційний  стан особистості, визначається позитивним самовідношенням, можливістю самостійного вибору дій,  наявністю особистісної автономії.

     Ідея особистісної автономії без конкретного виділення цього поняття може бути знайдена в роботах авторів різних напрямів психології: в принципі оволодіння своїми мотивами (Л.С.Виготський, 1983), в процесі взаєморозуміння людини миром і миру людиною (С.Л.Рубінштейн, 1997), в здійсненні вчинку (Бахтін, 1995), в активному і усвідомленому затвердженні людської особистості  в діяльності (Леонтьев А.Н., 1983), в здійсненні особистісного вибору (Асмолов, 1990), в принципі позитивної свободи для творення і самобудування (Братусь, 1988), в необхідності вибору між мотивами (Василюк, 1984), в прояві надситуативної активності (Петровський, 1996), в понятті іманентної детермінації (Дорфман, 1997). Проблему  автономії  можна виявити в гуманістичній психології і у авторів, що дотримуються близьких до неї поглядів: у понятті позитивної свободи і продуктивної активності (Е.Фромм, 1992, 1993), а також його зв'язку з психічним здоров'ям (Мей, 1994), в самотрансценденції (Франкл, 1990) і повноцінному функціонуванні людини (К.Роджерс, 1994), у позиції активного вибору в різних ситуаціях (Рос, Нісбетт, 1999), як прояв метамотивації (А. Маслоу, 1997).

     Розв'язання кризи пов'язане з переоцінкою цінностей, співвідношенні матеріального і духовного в потребах і діяльності людини, з видаленням старих, на сьогоднішній день не придатних, схем життя, з придбанням нового і більш високого рівня стабільності. При цьому, нова стабільність починатиметься і підтримуватиметься не зовнішньою системою, а виростатиме з глибинних шарів душі, стаючи для людини стрижнем, який не можна відібрати. Духовні цінності – нескінченні, матеріальні ж – кінцеві [6]. Це і є розв'язання особової кризи - відповідь на головні життєво важливі питання: "Хто я в цьому житті, і яке моє дійсне "Я". Дуже важливу думку в цьому напрямі висловив и В. Франкл в своїй книзі "Человек в поисках смысла". Він вважає, що людина може свою поразку, неуспіх обернути в їх протилежність, а для цього і потрібна допомога по виходу з важкої ситуації  [9].

      Криза розвивається по ланцюжку: спочатку відбуваються зміни в зовнішній системі (у суспільстві), потім вони доходять до кожної окремо узятої людини і трансформуються у внутрішньоособову кризу, яка врешті-решт стає своєрідним викликом для всіх і для кожного. Більш того, багато дослідників (А. Маслоу, В. Франкл  і ін.) вважають, що саме внутрішня напруга є основою процесів творчості, розвитку, внутрішнього зростання, творення сенсу в процесі подолання кризового стану [7,8]. А ось як прийняти цей виклик, і як розпорядитися новими, прихованими на перший погляд, можливостями – це і є головна і конструктивна особливість Епохи Нового Часу.

     Звичайно, коли все навколо рушиться і ламається, це дуже нелегко зробити, але усередині кожної людини поміщені необмежені ресурси, які починають виявлятися і активізуватися саме в критичних, деструктивних ситуаціях. Тут особливо гостро встає питання про збереження життєвого тонусу, енергії. Потрібно правильно розподілити свої сили, не метушитися, використовувати цей час для особового і професійного розвитку, у тому числі, і для духовного зростання. Криза оголяє і наші внутрішні проблеми, показує, хто ми є насправді. Саме у духовній сфері чоловік може знайти сили для подолання негативних тенденцій. Стосовно психологічної тематики Духовне традиційно розглядалося в ціннісному і смисловому аспекті. Прикладом може служити логотерапія Франкла [7] . Духовність додає сенс життя окремій людині, в ній людина шукає і знаходить відповіді на питання: навіщо він живе, що є добро і зло, істина і помилка, красиве і потворне. (Братусь, 1995). У конкретній життєвій ситуації Духовність завжди виявляється не завдяки чому б то не було, а всупереч [3]. Це єдина область, яку криза торкнутися не може. Але якщо ми внутрішньо будемо спиратися на духовні цінності, гнучко реагувати на ситуації, поєднуючи періоди зовнішньої активності і внутрішнього накопичення сил, тоді ми легше справимося з виниклими проблемами.

     Щоб навчитися долати негативні емоції, можна оволодіти різною психотехнікою, методами управління собою. Одним з виходів є вміння абстрагуватися від ситуації, спостерігати за собою, за своїми станами зі сторони. Чим краще ми будемо відстежувати і нейтралізувати свої негативні емоції, тим швидше знайдемо внутрішню рівновагу. Скріпкіна Т.П. висуває ідею щодо існування двох самостійних феноменів особистості — довіри до себе та суб’єктності. Довіра до себе є однією з найважливіших умов активності людини. Оптимальний рівень довіри до себе зрештою припускає оволодіння здібністю до самоорганізації свого життя. Все це можливо лише тому, що людина здатна відноситися до своєї суб’єктності, як до цінності, і вибираючи стратегію поведінки, прагнути до відповідності, з одного боку, миру і, з іншої — самому собі [5]. Подолання депресії, вірніше, зниження рівня неспокою і тривожного очікування з приводу майбутнього, яке ми не можемо змінити, є передумовою нашої активності заради того майбутнього, яке ми можемо змінити. Важливо навчитися утримувати позитивний стан. У кризи є і позитивні моменти. Це гарний привід переглянути свої відносини, звільнитися від зайвого, настроїтися на об'єднання з людьми, які нам допомагають.

                                                     Література

1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. Изд-во: М.: Искусство, 1986 г.;

2. Газета Верховной Рады Украины "Голос Украины" №23 (4523), 10 февраля 2009 года

3. Ильин И.А. Собрание сочинений: В 10 т. - М.: Русская книга, 1993.

4. Начала христианской психологии. /   Отв. ред. Б.С.Братусь. М.: Наука, 1995

5. Скрипкина Т. П. Психология доверия: Учеб. пособие. М.: Изд. центр «Академия», 2000

6. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992 .

7. Франкл В.Э. Основы логотерапии. Психотерапия и религия – Спб: Речь, 2000.

8. Франкл В.Э. Психотерапия на практике – Спб: Речь, 2000.

9. Франкл В.Э. Человек в поисках смысла. М.: Прогресс, 1990.

10. http://www.golos.com.ua/rus/article/1234187433.html